воскресенье, 07 сентября 2014
Пол (Павло)
(нє, прибульця ніхто не помітить, гарантую)
Надлегка комедія, яку ні в якому разі не варто дивитись в російському дубляжі. Там Павел Воля, і це, повірте, дуже і дуже погано. Настільки, що від його голосу верне.
Власне, фільм про те, як чуваки у кемпері возять з собою прибульця. В сюжет втулили досить няшну релігійно зазомбовану дівчину, яка дивно розуміла відмову від церковних норм.
Ага, там Пегг і Фрост.
Полтергейст
(бу!)
«Полтергейст» - класичний фільм жахів, всі актори якого померли.
Про фільм ходили легенди, в пострадянських жовтих газетах писали розлогі статті про прокляття фільму, індіанські цвинтарі та дівчинку, що всіх пережила; сам же фільм на момент своєї появи був таки страшком.
Зараз він викликає лише цікавість, а ті прийоми, що в ньому використовуються для того, щоб глядач надзюрив у штанці, навряд чи злякають сучасного поціновувала жанру. Скажімо, момент з хтивим пєдодеревом, що вривається в дитячу кімнату, щоб пожмакати діточок є досить недолугим, а велетенською головою, що вилазить з порталу у невідомі світи та зиркає сяючими очима, можна налякати лише людину, яка провела більшу частину свого життя у печері.
Але фільм досить відкритий і відвертий як для своїх вікових обмежень.
Тут є куріння травки (і через це здається, що головні герої весь час накурені) і сексуальні домагання старших чоловіків до школярок, що подані в сатиричній формі. Тут показана малесенька частинка буття 80-х на середньому заході США (рафінована, так, але хоч якусь уяву можна скласти). Тут присутній продактплейсент, що навіть на ті часи виглядає органічніше, ніж у російських фільмах.
Щодо сюжету, то все досить просто. Сім’я живе у будиночку, де з’являються примари з потойбіччя. Спочатку вони одне одного терплять, але потім щось пішло не так, комусь зробили боляче, хтось проїхавсь сракулєю по кухонному лінолеуму, плюс раптом виявляється, що будиночок-то, та й весь квартал, на кладовищі побудували, і треба щось з тим робить.
Хроніка
(фільмуй себе повністю)
Жив-був підліток, якому не вистачало уваги.
Був у нього один друг, і все.
Історія про набуття суперсил.
Довбана зйомка на камеру, типу чувак робить хроніку свого життя. Дратує.
Нічого над-над у фільмі немає.
Головний герой нагадує молодого Скайуокера. Це єдиний плюс. За довбану схожість.
четверг, 04 сентября 2014
среда, 03 сентября 2014
Ходячи мірці, 4-й сезон
(дно тюрячки)
Краще нуднючого 2-го сезону, де життя на фермі було перемішане аж з цілими трьома драматичними моментами.
Серіал традиційно абсолютно нерівномірний. Була інтрига з тим, хто ж то підгодовує мертв’яків мишами, були сонні серії про грип, що вбив ледь не половину населення тюрячки. Але під фінал приберегли те, заради чого слід було витерпіти і філлери з Губернатором, і прогулянку Деріла разом з фермеровою дочкою.
Дитина, що не розуміє саму суть того, що відбувається навколо, вдалась на всі 100%. В коміксі було два брати-близнюки, тут дівчинка. Що вбива свою сестру, тому що хоче, щоб вона оновилась, стала нормальною для тамтешнього піздєцу. І моральний аморальний вибір теж є. Настільки неоднозначний, що навіть стає моторошно.
Залишилась також купа питань. Якого біса головні герої після втечі знаходили купу всілякої їжі, якщо в деяких серіях мусолилась думка, що вони вже все навкруги обчистили? А вони ж бо і недалеко від тюрячки відійшли.
І ніколи не чули і не бачили Термінусу, хоча, знову ж таки, регулярно навідувались у всі навколишні поселення.
Та й сам Термінус не ховавсь, в них там навіть бабця регулярно флудила в радіоефірі. Після трейлеру п’ятого сезону стає зрозуміло, що краще б вони його не знаходили.
Беззмістовність діалогів Гленну та його нових друзяк на вантажівці реально дратувала. Я вирішив це окремо виділити, бо питання так і проситься назовні: навіщо?!
Щільність стрільби під час штурму тюрячки. Палили з обох боків як треба, по-начальськи, не жаліючи патронів. Та кулі мало в кого попадали. Там від випадкових куль перебило би купу народу. Але ні, все за сценарієм, помирають статисти та всього лише один ключовий персонаж. Не рахуючи Губернатора, який тут був лише уособленням зла людського. Щоправда, серіал потім виправляється, і нагадує, що темне їство є в кожному, особливо коли гору беруть інстинкти самозбереження та батьківське бажання за будь-яких обставин захистити рідну дитину.
Рекомендую прослідкувати еволюцію персонажів, є цікаві відкриття.
Останні дні на Марсі
(прогуляйся Марсом, підхопи вірус)
Екранізація давнього штампу «до пенсії лишилось два дні, і тут закрутилось». Маємо кілька дослідників Марсу, що шукали життя на червоній планеті, а знайшли звіздюлєй. У ролях – нєвєдома марсіанська хуйня, зомбі та психологічна травма від довгого перебування на міжпланетній станції.
Фінал настільки очевидний, що його вгадає навіть ваша бабуся, що крепко підсіла на турецьке «мило».
Автори дещо забули про фізичну модель, тому не сподівайтесь на стрибки по три метри заввишки. У фільмі також з’являється наш давній знайомий – вентиляційний тунель. По ньому може спокійно повзати марсонавт у скафандрі.
Діалоги, в принципі, ок, є навіть кілька персонажів з характером. Присутні Типова Істеричка, Типовий Боягуз та купка Типових «Я ніфіга не розумію, що відбувається».
воскресенье, 31 августа 2014
Підготував кілька записів про переглянуті фільми.
Можливо, трьом моїм читачам те сподобається.
Слідкуйте за етером.
Можливо, трьом моїм читачам те сподобається.
Слідкуйте за етером.
Хоббіт, Неочікувана подорож
(А принеси-но мені голову прекрасного дракона!)
Це як кіношний «Володар Кілець» на стероідах. Виииирізаємо подорожі (вони тут є, але не в таких масштабах) і додаємо екшону. По оригінальній повісті пройшлися куцо. Лишили лише кілька пісень. Інше – в комору, чекайте наступних частин. Фільм намагається видаватися і дитячим, і дорослим одночасно: насильство наче є, а на криваву юшку одні лише натяки. Голум дуже файний. Гидкий, але такою файною гиддю, гіпнотичною. Тільки от в кінотеатрі був настільки поганий звук, що не те що окремі речення з його говірки не можливо було розрізнити – чулися лише окремі слова. Гноми гоблінам навішали пістонів зовсім по-аркадному, але ті, хто виріс на 2D-них бігалках-стрілялках, поностальгують. Знову орли. Довбані орли. Коли не можеш придумати вихід з того сценарного хаосу, що ти наліпив – додай трохи орлів.
Але навіть не зважаючи на те, що я знайшов до чого придовбатись, це хороший розважальний фільм.
пятница, 11 апреля 2014
Зоряні війни, Війна клонів, 6 сезон
(без фап-контенту)
Це був кастрований сезон. Не лише в плані 13-ти нещасних серій, але й в плані відсутності Асоки.
Як завжди, більш-менш цікаво було дивитись перший та останній арки, але Темні передбачувано перемагають позиційно і мчать до наказу 66.
Неочікуваним та, дідько, офігенним, був лише арк про тріп Йоди. Еманації його підсвідомого хоч бери та ліпи в gif-ки.
В сезон втулили Бінкса. Сссуки. Двійко улюблених джедаїв взагалі не відігравали значної ролі. Те, що сезон збирали з залишків та невикористаного матеріалу, видно без зайвих придивлянь.
пятница, 28 февраля 2014
Королівська битва
(дай школярам зброю і відійди)
У альтернативній Японії 2000-го року сталася якась фігня. Щороку один з випускних класів обирають прийняти участь у так званій Королівській битві. В живих лишається один школярик чи школярка, іншим капєц.
Ось така зав’язка.
Коли дивився цей фільм надцять років тому, він видавався досить цікавим, та що там, захоплюючим. Тепер він сприймається як звичайний японський трешак, в який влили трохи ієн. Процес вбивання школярами одне одного переривається флешбеками про бувальщину, міцну дружбу та застарілі образи. Школярі вмирають іноді пафосно, іноді випадково, іноді зовсім безглуздо.
Сподобалось те, що фільм намагається дотримуватись власних правил. Тобто є гра, є ігрові обмеження, є ліміт часу та ошийники, що вибухнуть, якщо ти невчасно присів під кущиком не в тій зоні. Досить непоганий головний Бяка, психічно нестабільний фізрук. Афігенною є також пародія на японську няшку рекламу, де дівчина пояснює, який піздєц чекає учасників, та видає кавайні вирази обличчя, які ви могли бачити на багаточисельних гіфках з азіатками.
Дах починає їхати дах, коли придивляєшся до рухів акторів, до їх гри в позах. Поза «я не здаюсь», поза «ой, страшно», прогулянка в стилі «я крутий мачо з густим хаєром та пістолетом-кулиметом у руці, від’єбіться». Пози – це біда японської акторської школи. Таку ж невєдому хуйню можна спостерігати, наприклад, в «Космічному крейсері Ямато». Як побачите – одразу зрозумієте, про що я.
Слабаки гинуть одразу. То цибають зі скелі, то вішаються. Ті, що покрепше, відходять в інший світ довго та з вимученими муками, як би це дивно не видавалось. Помирати з віддачею – удєл японського школярика.
Багато хто з них коїть щось зовсім незрозуміле та намагається просунути перед смертю. Одна шалава нать цим користувалась, переймала досвід чорної вдови.
В японських школяриків імунітет до свинцю. Скільки в них не стріляй, вони все одно пруть вперед або встигають десятком речень висловити своє обурення несправедливим світом. Деякі після цього ще й встигають стрельнути в свого ворога, щоб і той мав привід щось сказати. І все це на тлі практично нескінченного боєзапасу.
Самий крутий з них примудрився за раз положити невеличку таку зграйку своїх конкурентів, просто вихопивши у одного з них узі та стрельнувши чергою по колу.
Закінчилось це все шаблонним «я зламав систему, мвахахахахаха».
Фільм одноразовий. При повторному перегляді помічаєш ще більше недоліків.
Ще там є Такеші Кітано та класична музика. Не рятують.
четверг, 27 февраля 2014
Згадати все
(рімейк)
Не те, щоб мені не подобався новий акторський склад. Не те, щоб у фільмі не було тієї самої фантастики. Не наукової, просто фантастики. Абсурдної та непродуманої. Є підозри, що сценаристи підбадьорювали себе смішними речовинами, як і автор першоджерела, Ф.Дік, відомий спеціаліст з тріпів на той бік ойкумени. Але фільм абсолютно нічим не запам’ятався. Якісь рвані фрагменти замість вражень.
В якості екшончику всунули фрагменти з «Я, робот». Були спроби народити стиль, щось, що віддалено копіювало би мутний скріншот «Того, що біжить по лезу», та він валиться різницею локацій, настільки контрастною, що другу половину фільму хочеться промотувати. Вона, як на мене, нагадує «Темний світ». Фільм зі Шварцем – легенда, в ньому було все, що треба для науково-фантастичного бойовика: Марс (з земною гравітацією, але к бісу!), мутанти, відкритий фінал (а раптом це лише клятий сон?). А нова версія – вітрина без інтриги, нема тут чого згадувати. Трьохцицькова лярва є. Ото вже несподіванка…
среда, 26 февраля 2014
Залишилось недовго. В третьому сезоні вбивали тих, хто наче мав і далі стовбичити на екрані. При цьому будуть зомбі-повернення та епічні смерті, якщо їх не поділять на два сезони. А, з Дайнеріс і її армією рабів буде не дуже цікаво.
В цьому щоденнику будуть лише відверто суб'єктивні рецензії на фільми та серіали, щоб не захаращувати основну днявку. Всім коломбо, посони!